Луїджі Піранделло. П'єси / Оповідання
Луїджі Піранделло. П'єси / Оповідання. Львів: ВНТЛ-Класика, 2006. Переклад з італійської Мар'яни Прокопович. ISBN 9668849205, 130 x 200 мм, 336 стор., палітурка + суперобкладинка.
Загострення конфлікту між видимістю і дійсністю, між нормальністю і ненормальністю, між індивідом і суспільством, між внутрішнім світом людських почуттів і зовнішнім світом буденної реальності – навколо цих тем обертаються драматургійні шедеври Піранделло. Екзистенційна самотність і відчуженість його героїв, їхня душевна дезорієнтація і розщеплення свідомості – промовистий компендіум глобальної духовної кризи, яку пережила людина ХХ сторіччя. Герой Піранделло – це “людина відносна”, яка сама не знає “хто вона”, бо губиться в калейдоскопі сталих соціальних і психологічних масок та розмитих внутрішніх цінностей.
Луїджі Піранделло народився 1867 року на Сицилії в родині власника сірчаних копалень. Філологічну освіту здобув у Римському і Боннському університетах. Літературну діяльність розпочав як поет. Перша його книжка поезій “Радісний біль” (“Mal giocondo”, 1889) створена під впливом реалістичного напрямку в італійській літературі – веризму. Перший роман Піранделло – “Вигнанка” (“L'esclusa”) з’являється друком 1901 р., проте слава прозаїка приходить до нього аж з третім романом “Блаженної пам’яті Маттіа Паскаль” (“Il fu Mattia Pascal”, 1904), в якому провідна тема його творчості окреслилася вповні: “Обличчя і маски”. Така глибоко “театральна” тема не могла не спонукати Піранделло до вираження себе і у драмі. Від 1915 р. він цілковито присвячує себе драматургії, написавши аж 44 п’єси, переважна більшість з яких відразу потрапляє на кін. Але вершиною драматургійної творчості Піранделло критики вважають п’єси “Шестеро персонажів у пошуках автора” (“Sei personaggi in cerca d'autore”, 1921) та “Генріх IV” (“Enrico IV”, 1922). 1934 р. Луїджі Піранделло отримує Нобелівську премію з літератури за “творчу сміливість та винахідливість у відродженні драматургійного і сценічного мистецтва”.
Змiст:
П’ЄСИ
Шестеро персонажів у пошуках автора. Комедія, яку ще треба написати.
Генріх IV. Трагедія у трьох діях.
Як раніше, краще, ніж раніше. Комедія у трьох діях.
ОПОВІДАННЯ
Труна на потім.
Краплина вина.
Смерть на плечі.
Один день.
Луїджі Піранделло народився 1867 року на Сицилії в родині власника сірчаних копалень. Філологічну освіту здобув у Римському і Боннському університетах. Літературну діяльність розпочав як поет. Перша його книжка поезій “Радісний біль” (“Mal giocondo”, 1889) створена під впливом реалістичного напрямку в італійській літературі – веризму. Перший роман Піранделло – “Вигнанка” (“L'esclusa”) з’являється друком 1901 р., проте слава прозаїка приходить до нього аж з третім романом “Блаженної пам’яті Маттіа Паскаль” (“Il fu Mattia Pascal”, 1904), в якому провідна тема його творчості окреслилася вповні: “Обличчя і маски”. Така глибоко “театральна” тема не могла не спонукати Піранделло до вираження себе і у драмі. Від 1915 р. він цілковито присвячує себе драматургії, написавши аж 44 п’єси, переважна більшість з яких відразу потрапляє на кін. Але вершиною драматургійної творчості Піранделло критики вважають п’єси “Шестеро персонажів у пошуках автора” (“Sei personaggi in cerca d'autore”, 1921) та “Генріх IV” (“Enrico IV”, 1922). 1934 р. Луїджі Піранделло отримує Нобелівську премію з літератури за “творчу сміливість та винахідливість у відродженні драматургійного і сценічного мистецтва”.
Змiст:
П’ЄСИ
Шестеро персонажів у пошуках автора. Комедія, яку ще треба написати.
Генріх IV. Трагедія у трьох діях.
Як раніше, краще, ніж раніше. Комедія у трьох діях.
ОПОВІДАННЯ
Труна на потім.
Краплина вина.
Смерть на плечі.
Один день.
0
